Андалузький кінь: усе, що варто знати

Одна порода, дві назви

Андалузький кінь також відомий як Pura Raza Española, або PRE, що англійською передається як Pure Spanish Horse. Іспанська асоціація, яка веде племінну книгу, віддає перевагу іспанській назві, тоді як більша частина світу каже «андалузький», і в більшості місць обидва терміни означають ту саму породу. Міністерство сільського господарства Іспанії визнає цю асоціацію, засновану 1972 року, органом для заводчиків і власників у всьому світі. Якщо ви читаєте шоу-програму, де використовується будь-яка з цих назв, ідеться про той самий тип коня. Так чи інакше, це та сама тварина.

Названа на честь регіону

Назва походить від Андалусії — південного іспанського регіону, де розвинулася ця порода, а її предками є коні Іберійського півострова, в Іспанії та Португалії. Вона є близькою родичкою португальського лузітано. Її статус окремої породи сягає XV століття, і відтоді її екстер'єр майже не змінився. Наскельні малюнки зображують коней, які жили на Іберійському півострові десятки тисяч років тому, задовго до виникнення цієї породи.

Кінь для королів і кавалерії

Упродовж своєї історії ця порода цінувалася як бойовий кінь і серед знаті. Іспанія використовувала коней як інструмент дипломатії, і королі по всій Європі їздили верхи на іспанських конях і володіли ними. Кожен французький монарх від Франциска I до Людовика XVI замовляв кінні портрети на конях іспанського типу. Ця порода також вплинула на інші, зокрема на багатьох теплокровних коней Європи, і передала свою кров верхови́м породам в Америці.

Ченці та родоводи

Деякі з найдавніших письмових родоводів в історії Європи вели картезіанські ченці, починаючи з XIII століття, адже ченці вміли читати й писати. Лінія всередині породи — картезіанська — вважається багатьма заводчиками найчистішою. Це твердження є питанням віри заводчиків, оскільки генетичних доказів на його підтвердження не відомо, але ця лінія залишається окремою і їй віддають перевагу деякі покупці.

На межі зникнення та відродження

У XIX столітті війни, хвороби та схрещування різко скоротили табуни, і їхня чисельність залишалася низькою аж до початку XX століття. У воєнний час коней викрадали або реквізували, а один табун переховували від армій загарбників і згодом використали для відновлення породи. Експорт з Іспанії був обмежений до 1960-х років, і відтоді порода поширилася по всьому світу, хоча її популяція залишається відносно невеликою.

Як вона виглядає та рухається

Андалузькі коні міцної будови, компактні, але елегантні, з довгою широкою шиєю, короткою спиною та довгими густими гривою й хвостом. Сірий — найпоширеніший масть, хоча трапляються й гніді та інші. Їхній рух описують як розмашистий, піднесений, ритмічний і гармонійний. Вони відомі спритністю та здатністю швидко засвоювати складні елементи, як-от збір і повороти на закаблуках.

Темперамент

Андалузців описують як розумних, чутливих і слухняних. Коли до них ставляться з повагою, вони швидко вчаться, добре реагують і охоче співпрацюють. Це поєднання має велике значення на шоу, де кінь працює поруч із публікою, музикою та танцівником, і де сигнали вершника мають залишатися ледь помітними й спокійними. Спокійний темперамент не менш важливий за атлетичні здібності, коли глядачі — за кілька метрів.

Чому це підходить для арени

Кінь, який легко переходить до зібраного, піднесеного руху, однаково добре підходить і для виїздки, і для верхової їзди в ковбойському стилі. Історично андалузець служив у класичній виїздці, у запряганні, на кориді та у випасанні худоби, а сьогодні він також з'являється у виїздці, конкурі та запряганні. На такому шоу, як у Torremolinos, саме організатор підтверджує, до якої породи належить кожен кінь.

Як розпізнати ознаки

Шукайте вигнуту шию, густу гриву й хвіст, високі округлі кроки та спокійний погляд. Якщо хочете зрозуміти, чого вершники вимагають від коня, путівник із доми вакуери та вищої школи верхової їзди пояснює відповідну термінологію.

Читати далі: Дома вакуера та альтa ескуела